Роль і місце позакласної роботи у навчально-виховному процесі

Проблема позакласної роботи з які навчаються завжди була актуальною для будь-якого вчителя і вихователя, так як вона успішно виконує триєдину функцію навчання, виховання і розвитку особистості у будь-якому загальноосвітньому закладі.

В умовах реформування російського освіти завдання вдосконалення соціального виховання і розвитку креативних здібностей дітей і підлітків є однією з пріоритетних. Соціальне виховання повинно досягати двох цілей: успішності соціалізації підростаючих поколінь у сучасних умовах і саморозвитку людини як суб'єкта діяльності і як особистості.

Вміло організована в навчальному закладі позакласна робота формує і розвиває особистість дитини, підвищує мотивацію навчання того чи іншого навчального предмета, розвиває самостійність і надає можливість самореалізації особистості.

Керувати виховним процесом - значить не тільки розвивати й удосконалювати закладені в людині розумові і фізичні здібності, коригувати небажані соціальні відхилення в її поведінці та свідомості, але і формувати в неї потребу в постійному саморозвитку, самореалізації фізичного, розумового і духовного потенціалу.

Проблеми взаємодії позакласної роботи з навчальним та виховним процесом широко висвітлені в роботах відомих вітчизняних вчених і педагогів-практиків, таких як А.Г. Харчев, П.М. Мальковская, В.Г. Немирівський, Т.ЗВ. Калечиц, Л.Є. Нікітіна та ін

Даними авторами виокремлюються загальні принципи організації позакласної роботи. Найбільш загальним принципом, на їх думку, є добровільність у виборі форм і напрямків позакласної діяльності. Але при цьому спрацьовує і принцип різноманітності наданих у навчальному закладі виховних послуг: гуртки та клуби за інтересами, спортивні секції та суспільно - значущі форми позакласної діяльності.

Для виявлення кола інтересів учнів можна використовувати анкету на тему про те, чим би хлопці хотіли займатися після уроків. Важливо, щоб будь-який вид занять, в який включаються підлітки, мав громадську чи соціально значущу спрямованість. При таких умовах у підлітка або молодої людини виникають мотивація діяльності, усвідомлення саме його ролі в цьому її вигляді, причетність до спільної справи школи (ліцею, гімназії) або групи однолітків. Дуже важлива при цьому і опора на ініціативу і самодіяльність учнів. Не можна недооцінювати ступінь самостійності, ініціативності, новизни та неординарності мислення хлопців в організації форм позакласних занять або акцій. Педагог при цьому може виступати тільки в ролі старшого наставника або профконсультанта.

Успіху позаурочної виховної роботи сприяє чітка організація всієї системи позакласної роботи в навчальному закладі, так і роботи конкретних гуртків, спортивних секцій або клубів за інтересами. Здійснення комплексного підходу до виховання вимагає, щоб при організації всіх заходів вирішувалася не тільки одна профільна, але і передбачалися кілька інших виховних завдань.

При виборі змісту, організаційних форм діяльності необхідно також дотримуватися принцип врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. Важливою умовою дієвості всіх видів виховної роботи є забезпечення їх єдності, наступності та взаємодії.

На думку більшості вчених і педагогів-практиків, найбільш поширеними формами позакласної роботи можуть бути індивідуальні, гурткові, об'єднуючі і масові.

Індивідуальна робота - це самостійна діяльність окремих учнів, спрямована на самовиховання, наприклад, підготовка доповіді або номерів художньої самодіяльності, збір гербарію. Але при цьому педагогу важливо визначити роль і місце конкретної індивідуальної роботи дитини або підлітка в загальному соціально значимому справі. Ця діяльність вимагає від вихователів знання індивідуальних особливостей учнів, що досягається шляхом бесід, анкетування, вивчення їх інтересів.

Гурткова позакласна робота сприяє виявленню і розвитку інтересів і творчих здібностей у певній галузі науки, мистецтва, спорті. Найбільш поширені такі її форми, як гуртки та секції (предметні, технічні, спортивні, художні). У гуртках проводяться заняття різного типу: підготовка й обговорення доповідей, захист малих проектів; проектна або моделююча діяльність; організація екскурсій, виготовлення наочних посібників; проведення лабораторних занять (досліджень), зустрічі з цікавими людьми та ін. Звіт роботи гуртка за рік проводиться у вигляді вечора, конференції, виставки, огляду.

До об'єднуючих форм роботи відносяться дитячі і підліткові клуби, шкільні музеї, суспільства. Діють вони на засадах самоврядування, мають свої назви, статути. Робота клубів найчастіше будується по секціях. В даний час в навчальних закладах поширені профільні клуби (літературні, історичні, краєзнавчі, юного фізика, хіміка, математика). На жаль, менш поширеною формою є діяльність шкільного музею.

Форми масової роботи, як правило, найбільш поширені в загальноосвітніх закладах. Вони розраховані на одночасний обхват багатьох учнів, їм властиві барвистість, урочистість, яскравість, великий емоційний вплив на дітей і підлітків. Масова робота містить в собі великі можливості активізації учнів. Так, наприклад, конкурс, олімпіада, змагання, виставка, гра вимагають безпосередньої активності кожного учасника даного виду діяльності. При проведенні ж бесід, вечорів, ранків лише частина школярів виступають в якості організаторів і виконавців.

Актуальними залишаються такі масові форми позакласної діяльності, як конкурси, олімпіади, огляди. Вони стимулюють дитячу активність, розвивають ініціативу і творчість. Характерною особливістю є їх найбільш повна реалізація принципу взаємного навчання, коли старші, більш досвідчені учні передають свій досвід молодшим. У цьому полягає один з ефективних способів здійснення виховних функцій колективу.

Таким чином, в даний час у загальноосвітніх закладах актуалізуються такі проблеми:

1. Створення єдиних комплексних виховних систем, що знаходяться в руслі не тільки гуманістичною, а й соціальної парадигм.

2. Гармонізація соціального поля життєдіяльності дитини і підлітка, педагогічне освоєння середовища в радіусі дії освітнього закладу.

3. Модернізація клубної та дозвіллєвої діяльності, підтримка і створення нових молодіжних громадських об'єднань, заохочення демократичних засад в управлінні, у тому числі дитячому самоврядуванні.

4. Введення навчально-розвиваючих програм додаткової освіти та ранньої профілізації з метою створення сприятливих умов для усвідомленого професійного самовизначення випускників.

5. Посилення соціально-захисної функції загальноосвітніх установ, підвищення ефективності заходів по охороні життя, фізичного, розумового та психічного здоров'я дітей і підлітків.

З урахуванням цих положень педагогічний колектив розробляє власну унікальну систему позакласної і позашкільної роботи, а адміністрація загальноосвітніх установ надає методичну допомогу і здійснює контроль за організацією, проведенням і якістю роботи.

Коментарi